Вітаю! Я 15-річний Іван родом з Київщини. Я загинув на початку березня, коли мама Ірина намагалась вивезти з окупованого села мене та мою молодшу сестру Дашу, в той час татко вже воював. Ті миті, коли ми неслись в машині, в салоні літали ворожі кулі, а Даша скрутилась на підлозі – стали останніми в моєму житті. 

Коли ми вийшли з автівки, щоб далі рушити пішки, виявилось, що одна з куль влучила неподалік серця. Мені здавалося, що моя ліва рука відірвана, тому що я не міг нею керувати. Я намагався слідувати за рідними, намагався йти, але лише падав. Так і залишився на тому полі за кілометр від нашої дачі… 

Я був єдиним та сильно жаданим сином у татка й мами. Вони вклали у мене всю любов та натхнення, що мали. Коли через кілька років народилась сестричка Даша, я теж взявся за її виховання. Завжди турбувався, щоб у маленької все було. Дитину часто залишали на мене, коли батькам потрібно було поїхати у справах. 

Мама згадує, що я ріс дуже добрим. Міг все, що мав, віддати своїм товаришам. Розбирався в телефоні та комп’ютері й годинами любив грати в ігри. У мене були золоті руки, як казала мама. У років 10 я змайстрував різну зброю із паперу: гвинтівки, автомат, пістолет. 

Навчання мене цікавило не надто, я ще навіть не визначився, ким би мені хотілось стати, коли виросту. Виявилось, що цю можливість у мене вкрав ворог, коли розстріляв машину, у якій ми їхали з мамою та сестрою. Просто тоді я розумів, що, як єдиний чоловік в автівці, зобов'язаний захистити своїх рідних, тому я не сховався, а сидів, випроставшись, на задньому сидінні.

Після розстрілу моє тіло кілька днів пролежало на полі, поки мама змогла його забрати. Спочатку мене поховали на подвір’ї нашої дачі, де я виріс, – разом із сусідами копали могилу та робили домовину. А коли ворога прогнали з Київщини – перепоховали вже на кладовищі в Бучі.

У мене залишаються мама, татко та молодша сестричка. Часто вони думають про те, як би було, якби я, як Даша, скрутився внизу від ворожих куль? Може це б врятувало мене? І тоді 23 січня ми б відсвяткували моє 16-річчя…