Дівчина на світлині – це я, Влада, з міста Херсон на півдні Україні. Російські військові захопили його на початку повномасштабного вторгнення – попри сильний патріотичний рух опору. У листопаді 2022-го місто звільнили українські захисники. На якийсь час я виїздила з Херсона задля безпеки, та потім повернулася. Там мене і поранило уламками боєприпасу. Я боролася за життя, але травми виявились сильнішими… 

Маленькою, як говорили батьки, я була непосидючою. Плакала мало, навіть якщо вдарилася, не дуже засмучувалась. Була привітною, усміхненою. Мала багато друзів. У школі мала успіхи в навчанні. Брала участь у позакласних заходах: і співати любила, і вірші виразно декламувала. Після школи пішла вчитись на перукарку. Уже могла гарно підстригти свою бабусю. 

Під час повномасштабної війни я зустріла хлопця, якого покохала. Ми мали песика, про якого я так мріяла! 

Влітку 2023-го коханий долучився до українських захисників. Ми мріяли одружитись після мого повноліття. Та не дожила до цього. 

Одного дня ми з бабусею йшли вулицею, як ворог вдарив «Градами» по місту. Уламками зачепило легеню та мозок. Лікарі давали шанс на одужання, але… Я так і не витримала цих ран.